Як повномасштабна війна змінила мовну поведінку українців. Частина 2: стать, вік, освіта

У попередній частині  ми розглядали загальні результати динаміки змін у мовній поведінці українців під впливом повномасштабного вторгнення. У цій частині ми опишемо, як відбувалися ці зміни залежно від статі, віку та освіти респондентів.

Почнемо зі статевого фактора.

  1.  Суб’єктивна оцінка мовної поведінки та моделі переходів з української на російську і навпаки до і після вторгнення подібні у чоловіків і жінок.
  2.  Певні відмінності є у ситуативному використанні російської. 37% жінок і 29% чоловіків до вторгнення використовували російську в спілкуванні з власними дітьми і 65% чоловіків та 55% жінок під час роботи. Соцмережі вели російською 36% жінок і 30% чоловіків. 12% чоловіків і жінок не послуговувалися російською у жодному із запропонованих у анкеті варіантів (з батьками, з партнером/кою, з власними дітьми, з друзями, під час роботи, у публічному просторі, з незнайомцями, у соцмережах).
  3.  Після вторгнення показники пропорційно зменшилися: з дітьми російською говорять 16% жінок і 13% чоловіків; під час роботи – 24% чоловіків і 14% жінок, однак у соцмережах ситуація вирівнялася: чоловіки і жінки – по 2%. Російську припинили використовувати у всіх із перерахованих в анкеті варіантів на 5% більше жінок, ніж чоловіків (40% і 45% відповідно). Жінки стереотипно проводять більше часу з дітьми, тому частіше з ними спілкуються зручною для себе мовою, а чоловіки так само стереотипно частіше працюють. Щоправда, ці стереотипи не уточнювалися додатково в анкеті, тому це тільки припущення.
  4.  До вторгнення чоловіки більше за жінок споживали російської музики, YouTube та українського російськомовного YouTube (45%, 59%, 64% проти 40%, 40%, 51%). Жінки більше споживали російських фільмів і серіалів, літератури та українських російськомовних фільмів і серіалів (30%, 34%, 45%, проти 25%, 29%, 38%). Ніякого російськомовного контенту не споживало 13% чоловіків та 17% жінок.
  5.  Після вторгнення більше чоловіків продовжує дивитися російськомовний український YouTube (33% проти 16%). Але жінки значно охочіше відмовилися від всього російськомовного контенту, зазначеного в анкеті (73% проти 58%). У жінок було також більше труднощів під час зміни мовної поведінки (42% проти 35%).

Отже, жінки більш схильні до зміни мовної поведінки, ніж чоловіки, але у них також більше з цим труднощів.  

З вікової перспективи мовна поведінка відрізняється значно суттєвіше. Респондентів поділено за такими віковими групами: 13-17 років, 18-25 років, 26-35 років, 36-45 років, 46-55 років, 56-65 років і 66+років.

  1.  До вторгнення найбільш русифікованим було наймолодше покоління. Там зазначили повну українськомовність усього 9%, а повну російськомовність 45% (в інших групах повна російськомовність 12-29%). Двомовність із переважанням російської домінувала у вікових групах із 36 до 66+: 40-50% (у групах 13-25 р. – 27-30%).
  2.  Після вторгнення група 13-17 р. найактивніше українізувалася (повна українськомовність 55%, повна російськомовність 0%). Повна українськомовність після вторгнення спадає з віком: 13-17 р. – 55%, 18-25 р. – 52%, 26-35 р. – 47%, 36-45 р. – 44%, 46-55 р. – 39%, 56-65 р. – 39%, 66+ р. – 38%. Російську й українську порівну після вторгнення найчастіше використовують у групі 56-65 р. – 16%, у наймолодшій групі цей варіант має 0%, у інших – 8 – 12 %.
  3.   У питанні переходів з української на російську і навпаки ситуація подібна. До вторгнення українською без переходів говорило від 9% у наймолодшій групі до 27 % у групі 18-25 р. Найпопулярнішою була російськомовність із переходом на українську (від 43 до 55%). Російськомовність без переходу на українську була найпопулярніша в наймолодшій групі (36%) (в інших – 6-16%).
  4.   Після вторгнення українськомовність без переходу переважає в групах від 13 до 55 років (51 – 60%); у найстаршій групі – 38%. Наступний найпопулярніший варіант – це українськомовність із переходом на російську (від 20 до 38% у всіх групах). Російськомовність без переходу залишилася найпопулярнішою в найстаршій групі, але всього 8% (в інших 1-2%).
  5.   Ситуативне використання російської також сильно відрізняється залежно від віку. До вторгнення з батьками російською найчастіше говорила група 13-17 р. (73%), у групах 18-45 р. – 60-64%, 46-55 р. – 50 %, 56-65 р. – 30%, 66+ р. – 29%. Із партнером/кою російську найчастіше використовували у групах 26-65 років (54 – 60%); у групах 13-25 р. – 42%, у групі 66+ – 20%. Із власними дітьми російською найбільше послуговувалися групи 46-65 р. – 50% (66+ р. – 41%, 35-46 р. – 36%, 26-35 р. – 18%). Із друзями російською говорили 82%  наймолодшої групи, решта груп – 57-72%. Група 13-17р. використовувала російську менше за інші тільки під час роботи, бо більшість із них ще не була працевлаштована (27% проти 50-64% в інших групах). У публічному просторі, у спілкуванні з незнайомцями і в соцмережах найбільш російськомовною була знов-таки група 13-17 р. (73% проти 46-51%; 73% проти 42-57%, 55% проти 17-43%).
  6.   Після вторгнення наймолодша група 13-17 р. різко відмовилася від російської у ситуаціях, які перераховані в анкеті. Найбільше збереглося спілкування російською з батьками і друзями (по 36%), в інших ситуаціях від 0% у публічному просторі до 9 % з незнайомцями і в соцмережах. Останній показник теж найвищий серед усіх вікових груп (в інших – 1-4%). Із батьками найчастіше продовжують говорити російською групи 13-55 р. – 35-42% (56-65 р. – 16%, 66+ р. – 8% ); із партнером/кою 36-65 р. – 28-29% (інші 13-22%). Із друзями 13-17 р. – 36%, 66+ р. – 33%. 18-25 р. – 32%, в інших групах – 23-29%.
  7.   Російське телебачення до вторгнення було найпопулярнішим серед найстаршого покоління (17%), на другому місці група 13-17 р. (9%) в інших – 2-3 %. Російські фільми і серіали були найпопулярніші в наймолодшій групі (82%) та групі 18-25 років (38%), в інших групах – 26-30%. Російську літературу найчастіше читали групи 13-25 років (42-46%) і найстарше покоління (42%), в інших групах 26-35%. Популярність української російськомовної музики до вторгнення спадала з віком (13-18 р. – 91%, 18-25 р. – 62%, 26-35 р. – 62%, 36-45 р. – 51%, 46-55 р. – 39%, 56-65 р. – 27%, 66+ р. – 25%). Переважна більшість наймолодшого покоління слухала російську музику (91%). Зацікавлення нею у старших групах спадало з віком за винятком найстарших: 18-25 р. – 60%, 26-35 р. – 55%, 36-45 р. – 39%, 46-55 р. – 30%, 56-65 р. – 24%, 66+р. – 33%. Так само з російським YouTube і блогерами (13-17р. – 91%, 18-25 р. – 75%, 26-35 р. – 65%, 36-45 р. – 46%, 46-55 р. – 33%, 56-65 р. – 23%, 66+р. – 25%), українським російськомовним YouTube і блогерами (13-17 р. – 100%, 18-25 р. – 70%, 26-35 р. – 67%, 36-45 р. – 56%, 46-55 р. – 46%, 56-65 р. – 45%, 66+ р. – 54%). Жодного російськомовного контенту до вторгнення не споживали 18-21% вікових груп 35-66+ р. У вікових групах 18-35 років таких було 9-8%. У наймолодшій групі 0%.
  8.   Після вторгнення російське телебачення має всього 1% у групах 18-25 р. та 46-65 р. Наймолодше покоління повністю відмовилося від російських фільмів і серіалів, в інших групах (1-5%), російську літературу читають 18% у групі 13-17 р. та 11% у групі 18-25 р. (в інших – 2-8%). Так само слухають російську музику: у групах 13-25 р. 9% (в інших – 1-4%). Російський YouTube і блогерів споживають у всіх групах на рівні 7-11%. Українські російськомовні фільми шоу і серіали найпопулярніші у групі 66+ р. (29%) (в інших – 7-12%). Український російськомовний YouTube і блогери так само: 66+ р. – 46%, інші – 18-32%. Українську російськомовну музику продовжують слухати 27% групи 13-17 р., в інших – 7-16%. Повністю не споживають російськомовний контент 60-70% у групах 13-65 років і 42 % у групі 66+ р.
  9.   Повернення до мовної поведінки з часів до вторгнення найбільше трапляється в групах 13-17 р. (54%) і 18-25 р. (32%) в інших – 18-25%.  Однак бажана мовна поведінка у майбутньому в групі 13-17р. – повна українськомовність (91%), (у групах 18-65 р. показники 79-86%, у групі 66+ р. – 63%).
  10.   Повністю позитивно на зміну мовної поведінки найчастіше реагувало оточення групи 66+ р. (75%), у групах 18-65 р. – 54-63%, а в групі 13-17 р. тільки 36%. Наймолодша група часто вказувала варіант «переважно позитивно, але декому не сподобалось» – 45%, (у групах 18-65 р. – 20-30%, у групі 66+ р. 13%).
  11.   У групі 13-17р. під час зміни мовної поведінки виникало найбільше труднощів (64%), у групах 18-55 р. – 35-40%, у групах 55-66+ р. – 29%.

За результатами анкетування, молодші покоління були більш русифіковані, ніж старші, але після вторгнення вони рішучіше українізуються, хоча і трапляються повернення до попередніх мовних практик і труднощі при переході. Так само оточення молодших поколінь менш позитивно сприйняло їхню зміну мовної поведінки.

Відмінності серед осіб із різною освітою менш суттєві за поколіннєві.

  1.  До вторгнення повну російськомовність задекларувало 28% респондентів із середньою освітою (19% з вищою і 17% зі спеціальною), двомовності з переважанням російської віддавали перевагу особи з вищою і спеціальною освітою – 42% (спеціальна освіта – 37%). Двомовність із переважанням української була трохи популярнішою серед осіб зі спеціальною освітою (19%) (вища – 13%, середня – 9%).
  2.  Після вторгнення повну українськомовність задекларували 45% осіб із вищою та спеціальною освітою (37% – середня); двомовність з переважанням української: 42% – спеціальна, 37% – вища, 33% – середня. 4% осіб із середньою освітою після вторгнення повністю російськомовні (1% вища, 0% – спеціальна).
  3.  Переважно українською з переходом на російську говорили до вторгнення найчастіше особи зі спеціальною освітою – 30% (вища – 20%, середня – 16%), російською без переходу особи із середньою освітою – 23% (вища – 13%, спеціальна – 12%).
  4.  Після вторгнення російськомовність із переходом вказало 22% осіб із середньою освітою (вища і спеціальна – по 15%). Так само російська без переходу в осіб із середньою освітою зберегла найвищий показник, але всього 5% (1% – вища, 0% – спеціальна).
  5.  До вторгнення з батьками російською найчастіше говорили особи із середньою та вищою освітою – 57% (спеціальна – 45%). Подібна ситуація у спілкуванні з друзями – середня і вища освіта – 68-69% (спеціальна – 57%).
  6.  Після вторгнення російськомовність у різних ситуаціях, перерахованих в анкеті, зменшилися в трьох групах. У публічному просторі і з незнайомцями особи з вищою та спеціальною освітою почали менше вживати російську, ніж особи із середньою (8-10% і 10-11% проти 15% і 21%), хоча до вторгнення відмінностей не було. Ведення соцмереж російською так само найбільше збереглося серед осіб із середньою освітою (7% проти 1-2%).
  7.  До вторгнення особи із середньою та спеціальною освітою більше споживали російських фільмів і серіалів, ніж особи з вищою освітою (52% і 41% проти 26%). Останні віддавали перевагу українській російськомовній музиці та YouTube і блогерам (51 і 58% проти 43-45% і 51-53%).
  8.  Після 24 лютого 2022 р. особи із середньою освітою на 6-8% більше споживають російську літературу, музику, YouTube  і блогерів та українські російськомовні фільми, шоу і серіали та музику, ніж особи з вищою та спеціальною освітою.
  9.  80% осіб із вищою і 88% зі спеціальною освітою у майбутньому прагнуть повної українськомовності (середня освіта – 74%). Двомовність із переважанням української – 15% осіб з вищою, 9% із середньою та 10% зі спеціальною освітою. Дві мови порівну – 10% із середньою, 3% з вищою і 1% зі спеціальною освітою. Повна російськомовність – 4% середня, 1% – вища і 0% спеціальна освіта.
  10.  В осіб із середньою освітою виникало найбільше труднощів зі зміною мовної поведінки – 43% (вища – 39%, спеціальна – 31%).

Отже, особи з вищою та середньою освітою до вторгнення були більш русифіковані, ніж особи зі спеціальною освітою. Після вторгнення особи з вищою освітою дещо активніше українізуються, ніж особи  із середньою освітою.

У наступній частині розглянемо відмінності, залежно від регіону, досвіду переселення та бойових дій.

 

  Написано у співавторстві з аналітиком Олександром Ровняком

Журналіст

Залиште коментар

2 × two =