Єресефобія – страх ідей, що відрізняються від загальноприйнятих. Ця фобія стосується не тільки релігії, але і соціально-політичної сфери, культури та науки. Єресефоби до останнього переконували Коперника, що Сонце обертається довкола Землі. Вони не сприймали теорію Дарвіна, не вірили у лікувальну дію пеніциліну, відкриту Флемінґом, боялися електричного струму Фарадея, парового двигуна Ватта. Ще давніше єресефоби без захоплення сприйняли появу плуга чи паперу, а у прадавні часи, можна припустити, винахідник(ця) колеса дискутував(ла) з єресефобами щодо доцільності винаходу. Тільки коли нова ідея здобуває значну кількість прихильників, доводячи свою раціональність, єресефобія починає відступати, але повністю не зникає. Рух пласкої землі та антивакцинатори цьому яскравий доказ.

Єресефобія – це дуже зручний інструмент для політичної комунікації. Якщо політик говорить те, що бажає почути більшість, то прихильність до нього зростатиме. Проблема тільки у тому, що суспільство доволі розшароване, і те, що єресь для одних, – для інших істина і навпаки. Можна, щоправда, побудувати комунікацію так, щоб взагалі не зачіпати дискусійних питань, спробувати знайти спільний знаменник для всіх, але це зведе меседжі до браку якої-небудь конкретики, а конкретика – це дрова політики, тому надмірна єресефобія неодмінно призводить до єресі (у переносному значенні цього слова).