Біг над перешкодами

Інтенсивні бойові дії із застосуванням авіабомб, артилерії та мінування спричиняють високу смертність, важкі травми і ампутації. На жаль, це наші реалії ось уже більше, ніж півтора року. Розмах цієї проблеми величезний, і поки нічого не вказує на те, що ситуація зміниться в найближчому майбутньому. Однак саме в цей кризовий час з’являються ініціативи, які намагаються пом’якшити наслідки страшної війни. Однією з таких є Superhumans, центр протезування та реабілітації, що запрацював у середині квітня 2023 року.

 

Повна інклюзивність

На подвір’ї Superhumans мене зустріла Ольга Руднєва, CEO проєкту. Перед розмовою запропонувала зробити коротку екскурсію, щоб краще відчути специфіку роботи центру.

Ольга Руднєва

Дорогою директорка віталася з пацієтами та співробітниками і зупинялася на смол-токи. Відчувалося, що це робилося не для протоколу, керівниця знає історію і прогрес реабілітації пацієнтів і щиро за них вболіває. Попри те, що більшість підопічних центру були серйозно покалічені, у клініці панує позитивний настрій: персонал і пацієнти усміхнені, грає підбадьорлива музика. Це сильно контрастує зі стереотипом про подібні заклади.

У вічі також відразу впадає повна інклюзивність простору. Біля центральних сходів величезний пологий пандус. Стійка прийому – дворівнева, на ній зручно спілкуватися з людьми на колісних кріслах. Між поверхами – зручні ліфти. Двері окремих приміщень електричні і відчиняються натисканням на кнопку.

   

 

У центрі працює майстерня з виготовлення куксоприймачів під протези (вони індивідуальні під кожну кінцівку), басейн і найрізноманітніші спеціалізовані тренажери для реабілітації.

 

Майстерні центру 

Клініка забезпечує психологічну допомогу, протезування, реабілітацію, обслуговування протезів і подальшу адаптацію пацієнтів, включно з пропозиціями працевлаштування.

«Ми передивилися велику кількість подібних центрів по всьому світу, – розповідає пані Ольга. – Вони нам не підходять, бо типова особа з ампутацією за кордоном — це людина 60+ із цукровим діабетом або серцево-судинними захворюваннями. Ампутація верхніх кінцівок — це переважно ДТП або виробнична травма. Їхній пацієнт інший, більш спокійний, більш дорослий. Якщо говорити про країни, де є гарячі військові конфлікти, то це переважно Африка. Їхня модель нам також не підходить – там використовують мобільні лабораторії, які приїжджають, ставлять дешеві протези і не переймаються реабілітацією. Нам довелося випрацьовувати свою модель. Ми залучили фахівців, які будували військовий шпиталь Волтера Ріда у США. Багато чого змінили і пристосували уже після відкриття».

 

Тренажери для реабілітації та різні поверхні для тренування ходьби

Superhumans – це повністю приватна ініціатива, що функціонує за рахунок коштів українських і закордонних меценатів. Клініка запрацювала 14 квітня, але команда зібралася значно раніше, пройшла відповідні тренінги в Україні і за кордоном. Сюди приїжджає багато закордонних місій, які навчають українських спеціалістів, оскільки підготовка персоналу – один із пріоритетів Superhumans. У планах відкриття подібних центрів у інших містах.

Індивідуальний підхід

Станом на початок вересня 2023 року у Superhumans встановили 180 протезів. Серед пацієнтів були також такі, що протезували кілька кінцівок. Зараз у черзі понад 500 осіб.

Центр працює як з військовими, так і цивільними. Також займається бійцями з-за кордону, у яких на батьківщині не покриває лікування страхова.

Для протезування у пацієнта має повністю зажити кукса. Ампутацію могли провести неналежним чином у прифронтових умовах. Якщо з цим якісь проблеми, то потрібно робити повторну ампутацію (реампутацію) і чекати на заживання. 

«Дуже багато людей подаються до нас у перший день отримання травми, – пояснює директорка. – Тобто їм ще чекати 2-3 місяці до встановлення протезу.  Дуже часто ми думаємо, що пацієнт готовий, викликаємо його, а йому потрібна реампутація. Протезування рук значно проблематичніше, ніж ніг. В Україні дуже мало фахівців. Ми намагаємося зберігати баланс складних, середніх і легких випадків. Якщо у нас працюють закордонні місії, то беремо пацієнтів під їхню специфіку, щоб наша команда разом з іноземцями навчилася працювати з подібними кейсами.  Але основний принцип – first come, first served (*перший прийшов – перший отримав послугу – прим. ред.)». 

Термін реабілітації у клініці залежить від складності травми. Якщо це одна ампутація нижче коліна, то пацієнта виписують за 2–3 тижні. Якщо мова йде про втрату ноги вище коліна або ампутацію кількох кінцівок, то термін суттєво подовжується.

«Насправді, тут дуже багато факторів, – коментує пані Ольга, –  Мотивація пацієнта.  Чи є куди повертатися, для чого повертатися. Після реабілітації пацієнти залишаються у нас на моніторингу. Ми стежимо за їхнім психологічним станом, який може погіршитися у будь-який момент, плюс їм потрібне обслуговування протезів, особливо у перше півріччя. Пацієнти тоді сильно худнуть, а, отже, треба переробляти куксоприймач».

 

Андрій Іщик демонструє персоналізовану гільзу під протез

Підбір протезів також індивідуальний: «Ми виходимо з того, куди пацієнт поїде після виписки. Якщо він повертається воювати, йому краще мати простий механічний протез, який більш стійкий і не потребує підзарядки. Якщо пацієнт  буде працювати на комп’ютері, це один протез. Якщо він буде повертатися до сільського господарства, це інший. Хтось хоче поставити біговий протез. Переважно всі хочуть біонічні (з двигунчиками на батареї – прим. автора), але не всім вони потрібні. Бували випадки, коли хлопці просили назад механічні».

В одній із кімнат центру я зустрів Малу Дайхман – данську волонтерку, яка працювала з реабілітацією ветеранів Афганістану на батьківщині і приїхала ділитися досвідом з українськими колегами. За її словами, підхід Superhumans справді новаторський і чогось подібного нема в Данії:  «Тут в одному приміщенні протезисти, реабілітологи і психологи, усе дуже вдало поєднано і дає гарний результат».

Реабілітологині Малу і Оксана

Поранення і відновлення

Іван служив на контракті з 2021 року. У січні 2022 року був на ротації під Маріуполем, там і зустрів повномасштабне вторгнення. Потім його частину перекинули у Миколаївську область, він брав участь у звільненні острова Зміїного, після чого перекваліфікувався на сапера. Працював на Херсонщині і Миколаївщині. Під Снігурівкою, яку замінували професійні російські інженери, Іван мав багато роботи.

«Одного ранку ми виїхали на поле, на якому працювали раніше. Побратим підірвався на протипіхотній міні, і коли ми його витягали, то підірвалися самі. Це була диверсія, свіже мінування. За кілька днів у сусідньому селі у підвалі знайшли трьох російських солдатів, які підклали міни… Лікувався три місяці в Одесі, потім провів три місяці у санаторії. Знайома порекомендувала податися у Superhumans».

Іван показує наказ про нагородження

На момент нашої розмови Іван ще пересувався на інвалідному візку, але вже третій день вчився ходити на протезах. «Перший раз за півроку став на ноги», – поділився радісними емоціями він. Після реабілітації Іван хоче повернутися на службу.

Костянтин родом з Ужгорода, пішов на фронт добровольцем, потрапив на вишкіл у Британію, після якого став штурмовиком 5-ї ОШБ. 4 місяці не виходив з нуля під Бахмутом.

«Я виконував бойове завдання, перебігав від одного кулемета, де закінчилися патрони, до іншого, і біля нас з побратимом розірвалася сто двадцята міна. Йому перебило таз, і почалася артеріальна кровотеча, мені розірвало ногу. Я наклав турнікет собі, і зупинив кров побратиму. У Британії ми пройшли гарний вишкіл… Евакуацію не могли провести, бо були щільні обстріли. Нас забрали на пікапі. Мою ногу занадто сильно пошкодив осколок, її якось мені склали, але евакуація тривала шість годин, і нога почала відмирати, тому довелося ампутувати. Я трохи полежав у Дніпрі, у Черкасах розрізали куксу і подивилися, чи правильно ампутували, бо часто на фронті просто сокирою відрубують… Усе було правильно, і потім мене перевели у Львів. Тут перед випискою я ішов на милицях, послизнувся, впав на куксу, довелося ще одну операцію робити. Потім долікувався в Ужгороді, і, врешті, потрапив сюди».

Костянтин

Зараз у Костянтина механічний протез, але за три місяці він приїде на встановлення біонічного. Після реабілітації хоче повернутися у бригаду – інструктором і оператором БПЛА.

Денис працював на ливарному підприємстві у Кропивницькому. На початку вторгнення ходив у військкомат, його не взяли, але за кілька тижнів мобілізували з підприємства. На луганському напрямку він приєднався до добровольчої штурмової роти, що воювала під Рубіжним, потім потрапив у ремонтну роту швидкого реагування, що працювала на Сході і Півдні. 3 січня 2023 року під Бахмутом він отримав поранення.

«Ми почали відступати, я перебігав дорогу і прямо під ноги прилетіло. Відразу відірвало праву ногу і ліву руку, а ліва нога була сильно пошкоджена. Хлопці швидко зреагували, наклали турнікети і евакуювали мене. Я пробув при свідомості 2,5 кілометра до першої точки евакуації. У госпіталі мені ампутували також ліву ногу. Прийшов я до свідомості у лікарні Мечнікова у Дніпрі, реабілітацію проходив у Вінниці. Почав шукати протезні центри і потрапив у Superhumans. Тоді ще протезували за кордоном, але реабілітацію я проходив уже під Львовом».

Денис 

Із першого червня Денис працює фахівцем першого контакту у Superhumans. Він зустрічає пацієнтів, оцінює їхній психологічний стан, допомагає налагодити контакт з лікарями:

«Мені подобалася психологія ще до війни і під час бойових дій вона мені сильно допомогла. Спілкування підбадьорює, чорний гумор додає багато позитиву і ентузіазму…  Тут мені подобається, що я можу хлопцям пояснити що і як буде, бо сам це пройшов, можу поділитися своїм досвідом, розповісти який колінний вузол чи рука можуть бути кращими».

Осіб першого контакту спеціально добирають за принципом «рівний рівному». Це дуже важливо, оскільки пацієнти спершу контактують з тими, хто пройшли такий самий досвід.

За словами пані Ольги, 60% пацієнтів, попри ампутації, прагнуть повернутися на фронт, хоча не у всіх будуть фізичні можливості нормально воювати. Як сказав мені Костянтин, люди без бойового досвіду цього не зрозуміють.

 

Пацієнти Superhumans

«Бігати»

Коли мені розповіли про Дениса і його історію, я вирішив конче з ним поговорити. Але ходячи центром, ніяк не міг його виловити. Андрій Іщик, який проводив мені додаткову екскурсію, запитав у Костянтина, чи не бачив він Дениса, той, недовго думаючи, відповів: «Та не знаю, він десь бігає».

Цей чорнючий фронтовий гумор ветерани зберегли і в мирному житті. Але, окрім всього іншого, слово «бігати» означає також чимось активно займатися. За статистикою, 60% людей з ампутаціями не використовують свої протези через брак можливостей і психологічні проблеми.

Superhumans прагнуть максимально реінтегрувати своїх підопічних у суспільство. Вони допомагають їм скласти резюме, шукають роботодавців, готових взяти на роботу ветеранів з ампутаціями, пропонують можливості для навчання, роблять усе, щоб підопічні знову почали «бігати».

Виписка пацієнтів

«Кожен новий пацієнт – це окрема історія життя, – ділиться враженнями директорка центру. – Ми дуже багато від них вчимося. Є хлопці, які у свої 20 втратили все, що можна було втратити, але вони знаходять у собі сили, йдуть до психолога і стають на ноги, навіть коли самі лікарі у це не вірять. У двох наших пацієнтів уже народилися діти. Це фантастичні люди». 

 


*Усі фото – автора

 

Читайте інші репортажі про стійкість українців, які живуть і відновлюють свою країну в непрості часи – не опускають рук перед труднощами, а, навпаки, активно діють і отримують посттравматичне зростання, у рубриці «ВІДЧУВАТИ»:

ЧЕРНІГІВ: ВІДБУДУВАТИ З ПОПЕЛУ

ПЕРЕЯСЛАВ: ТРЕТЄ ВІДРЕЧЕННЯ ВІД МОСКВИ

ТЕПЛО МЕТАЛУ

 

Журналіст

Залиште коментар

20 + 2 =