Казус Скрипника
Микола Скрипник – це доволі знакова постать української історії. Він був більшовиком до шпіку кісток, боровся за встановлення комунізму в Україні, очолював цілу низку радянських державних органів, зокрема народний комісаріат освіти. Був активним діячем українізації. За його покровительства відкрито багато україномовних шкіл, укладено правопис 1928 року, який знають як «скрипниківський». Однак 7 липня 1933 року він наклав на себе руки, коли хмари сталінського терору вже нависали над його головою.
Приклад Скрипника свідчить про те, що неможливо водночас бути лояльним кремлівським ставлеником і відстоювати інтереси української культури. Навіть максимальне наближення до комуністичної верхівки і тривала кар’єра його не врятували. Кремль був зацікавлений в українізації лише для того, щоб взяти паузу і зібрати сили для терору.
