Лінгвіцизм

Терміном лінгвіцизм позначають зверхнє ставлення та дискримінацію носіїв однієї мови носіями іншої. Це явище описала фінська лінгвістка Туве Скутнабб-Канґас ще у середині 1980-х. За її визначенням, йдеться про «ідеології та структури, що легітимізують, уможливлюють і відтворюють нерівний поділ влади та ресурсів (матеріальних та нематеріальних) між групами, які визначаються за допомогою мови». По суті лінгвіцизм доволі подібний до расизму, сексизму чи ейджизму, просто тут визначальний параметр – мова.

Усі ми чудово знаємо про лінгвіцизм, який насаджувала і продовжує практикувати Росія щодо носіїв української, однак це явище значно поширеніше і багаторівневе. Навіть у рамках України нерідко можна почути зневажливе ставлення до носіїв діалектів чи суржику. Лінгвіцизм також може стосуватися окремих акцентів та соціальних сленгів. Мовна дискримінація поляризує суспільство і створює напругу, що може вилитися у конфлікт. Тому це явище таке ж небажане, як і інші форми дискримінації.

 

 

Журналіст

Залиште коментар

17 − 15 =