Не на часі?
Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація повідомила про перейменування 19 вулиць і 4 провулки лише 15 лютого, коли вони вже лежали в руїнах. Через 2 дні, 17 лютого, Сили Оборони покинули знищене місто. Одним із перших рішень російських окупантів у захопленій Авдіївці було скасування декомунізації. Так само свого часу в Маріуполі загарбники одразу взялися за росіянізацію дороговказів, замінили українську літеру “і” на російську “и” на написі “Маріуполь” при в’їзді в місто і пофарбували великі літери у свій триколор. Окрім цього, скрізь, де з’являється московський чобіт, знищуються пам’ятники жертвам Голодомору, зате відновлюються пам’ятники радянським солдатам. У росіян є на це і час, і натхнення. За кілька століть загарбань чужого вони добре розуміють, наскільки важливі символи в публічному просторі. Кремль має у цій сфері добре відпрацьовану політику, на яку не шкодує мільярди, бо переконався в ефективності таких заходів.
Шкода, але 10 років війни не переконали всіх українців, у необхідності деколонізації. Дехто й далі чіпляється за імперські та радянські назви, саботує виконання законів про декомунізацію та деколонізацію, не бачачи очевидного зв’язку між ментальною окупацією та воєнною загрозою. І на Сході, і на Заході знаходяться адепти принципу “какая разніца”, часто й серед місцевої влади, а центральна ніяк не наважиться діяти рішучіше. Усвідомлення важливості символів приходить надто пізно і дуже дорогою ціною.
*на обкладинці використано ілюстрацію Нікіти Тітова
