Нове втілення цензури
Цензура як явище доволі давнє. Керування поширенням інформації прямо пов’язане з державним управлінням. І відповідно, що суворіший режим, то сильніша цензура. Українці в період бездержавності зазнали чималого цензурування – і у складі Російської імперії, і у складі Австро-Угорської. У СРСР через органи цензури пропускалася абсолютно вся інформація – від банального плакату до ефірів та книжок (більше інформації тут).
У незалежній Україні цензура заборонена Конституцією (стаття 15), а отже, у нас нема офіційних органів, які стежили б за поширенням інформації і вилучали небажану. Окрім того, зараз медіа не є монополістами в донесенні інформації, ми маємо незалежних блогерів і соцмережі, які можуть обійти будь-які державні заборони. За таких умов, здавалося б, цензура просто неможлива. Але це враження цілком хибне.
За своєю суттю цензура – це недопущення поширення певного інформаційного продукту. У часи до інтернету для цього достатньо було контролювати видавництва, ЗМІ та друкарні (для боротьби із самвидавом досліджувалися особливості відбитків друкарських машинок, за якими можна було вирахувати їхніх власників).
У часи повсюдного інтернету заборони також практикують: блокування певних доменів, прохання про вилучення або спростування інформації, але кеш та VPN легко обходять ці інструменти. Тому з’являються нові підходи.
- «Зворотна цензура» (за визначенням Тіма Ву) – певна інформація закидується альтернативними повідомленнями, і на противагу одному наративу з’являється кілька(надцять) альтернативних, які активно просувають боти і тролі.
- Алгоритмічна – інформація не видаляється, а просто ізолюється (її бачить мінімальна кількість адресатів).
Перший вид цензури дуже полюбляє Росія. Коли збили малайзійський боїнг, з’явилося відразу кілька версій про те, що це зробила саме Україна. Коли світ побачив звірства росіян у Бучі, ті швидко спрепарували наратив про «постановочність» фото та відео і почали його активно поширювати.
Алгоритмічну цензуру практикують пошукові системи і соціальні мережі. Скажімо, якщо ви заб’єте у пошук Google „висадка у Нормандії”, то сам пошуковик за власними алгоритмами вираховує, які сторінки вам запропонувати і у якій послідовності. І одна справа, якщо ви шукаєте інформацію про нейтральну історичну подію, а інша – якщо про дискусійне питання. Користувачі, як правило, звертають увагу на перші позиції результатів пошуковика, альтернативні погляди можуть бути подані значно нижче у списку, а отже, залишаться поза увагою.
Так само кожна соцмережа встановлює власні інформаційні правила. Якщо вони порушуються, то допис користувача може бути видалений, а його автор тимчасово чи назавжди заблокований (скажімо, за вживання «мови ненависті»). Процес нагляду здійснюється як за допомогою скарг інших користувачів, так і за спеціальними автоматизованими пошуковими механізмами.
Стрічки новин у таких соцмережах як Facebook, Instagram, Х чи TikTok також формуються алгоритмами. І певні ключові слова та хештеги можуть вільно циркулювати, а певні, навпаки, призводити до так званого тіньового бану, коли допис не видаляється, але його бачить мінімальна кількість людей.
The New York Times провели порівняння хештегів Instagram i TikTok у грудні 2023 року. Такі хештеги як Трамп, Тейлор Свіфт, Кріштіану Роналду, Black Lives Matter чи фільм «Барбі» рівномірно розподілені в обох соцмережах. Натомість, проукраїнських хештегів у 4 рази, протайванських – у 7 разів, а хештегів, присвячених протестам у Гонконзі – у 50 разів менше у TikTok, ніж в Instagram. Натомість, за даними Інституту Брукінґз, із січня 2023 до квітня 2024 року кількість щоденних публікацій російської пропаганди у TikTok зросла у 7 разів. І це йдеться тільки про незакамуфльовану пропаганду.
Дописи про війну, а також про волонтерські збори в українському сегменті соцмереж на кшталт X, Instsgram, Facebook також іноді класифікуються як «чутливий контент» і потрапляють у тіньовий бан. На подібні ситуації часто лунають скарги.
Отже, пошуковики та соціальні мережі у сфері інтернету, який зараз становить левову частку інформаційного простору, мають неабиякий вплив на екосистему наративів. Вони з легкістю можуть просувати одні наративи і гасити/замовчувати інші, причому роблячи це непомітно.
Україна має на ці процеси мінімальний вплив, оскільки Google, X, Instagram, Facebook – це американські сервіси, а TikTok – китайський. Але будь-які нові інструменти цензури завжди провокували людей на їхнє винахідливе оминання. Емський указ не вбив українську мову, і алгоритми та тіньові бани не створять «прекрасний новий світ».
