Вулиця Степана Дьолога

Навіть повномасштабне вторгнення Росії в Україну не для всіх увиразнило причинно-наслідковий зв’язок між гуманітарною та воєнною агресією. Декомунізація, а тепер деколонізація часто наштовхуються на опір, або ж їх втілюють у дуже дивний спосіб, як нещодавно в Ужгороді. Забігаючи наперед зауважимо, що серед нових назв, які міська рада присвоїла 10 вулицям 23 листопада, є цікаві і достойні. Фруктову, Щедру і Вишневу залишимо без коментарів, але не можемо минути перейменування вулиці Рилєєва на вулицю радянського діяча, багаторічного червоного керівника Ужгорода та члена обкому комуністичної партії Степана Дьолога. Це приклад, коли зробили гірше. Адже Кіндрат Рилєєв, хоч і російський поет, який не має ніякого стосунку до Ужгорода, але заради справедливості варто згадати, що він захоплювався українським фольклором, історією, підтримував свободу України. До Рилєєва прихильно ставився Шевченко. 

Ужгороду особливо не щастить із колоніальними назвами. Окрім російського імперіалізму тут присутній ще один. Після відновлення незалежності України одну з центральних площ міста назвали іменем угорського поета Шандора Петефі. У такий спосіб площі, нібито, повернули історичну назву. Хоча це була назва лише ще одного загарбника. Зв’язок Петефі з Ужгородом, як і необхідність увіковічнювати його ім’я в назві центральної площі українського міста – сумнівні. Поет бував тут один раз і саме на цій площі. Переночувавши в заїжджому дворі “Чорний орел” він написав: “…Унґвар – надзвичайно погане місто. Брудне і неохайне. Якраз таке, як п’яна людина, котра впала в калюжу, і брудна, хитаючись, іде додому…” 

Український кризовий медіа-центр

Залиште коментар

20 − 8 =