Логічні хиби

Терміном “логічна хиба” позначають порушення логічної послідовності або використання некоректних прийомів для доведення твердження. Раніше ми вже публікували 20 риторичних маніпуляцій за Карлом Саґаном. У цьому матеріалі ми доповнимо список класика не менш популярними інструментами. Хай вас не лякають латинські назви, ви точно стикалися із застосуванням цих прийомів у суперечках, на дебатах, у рекламі чи в будь-якому маніпулятивному тексті. Знання з теорії завжди допомагають у практиці.

ad naturam (покликання на природність)

Обґрунтування твердження тим, що воно природне. Наприклад: “Прагнення до полігамії природне для багатьох ссавців, отже, і для людини так само”.

ad populum (покликання на популярність/більшість)

Правдивість твердження спирається тільки на популярність і загальновідомість. Часто використовується в рекламі (купіть товар Х, бо він у топі продажів).

ad verecundiam (покликання на авторитет)

Твердження обґрунтовується покликанням на авторитет. Використовується також і від зворотного. Наприклад: “Так казав Сталін, і ви з цим також погоджуєтесь?”

ad antiquitatem (покликання на традиції)

Твердження нібито правдиве, бо так робили споконвіків. Наприклад: “Ще з часів трипільців на наших землях прийнято спалювати листя восени, а ви кажете, що це неправильно…”

ad misericordiam (бити на жалість)

Під час формулювання твердження апелюють до жалості. Як правило, люди вдаються до цього, вимагаючи особливого ставлення через їхнє становище. Приклад: “Пане професоре, не ставте мені “незарах”, бо я не закінчу університет”. 

ad baculum  (залякування)

Твердження ґрунтується на залякуванні з позиції сили. Наприклад: “Якщо ви не приймете наші умови, буде кровопролиття”.

circumstantiae (покликання на обставини)

Мовляв, твердження зумовлене обставинами. Наприклад: “Ви стверджуєте, що мандалорці були сильнішими, бо самі зараз перебуваєте серед них”.

tu quoque (вказування на самозаперечення)

Вказування на те, що автор твердження своїми діями собі суперечить. Наприклад: “Ви самі курите, а кажете, що це небезпечно”.

ad nauseam (повторення до нудоти)

Повторення твердження стільки разів, що опонент втрачає зацікавлення в суперечці.

ad ignorantiam (використання браку знань)

Правдивість твердження доводиться браком заперечень. Наприклад: “Чупакабра існує, бо ніхто не надасть доказів протилежного”.

petito principii (кругова аргументація)

Обстоюючи твердження, люди покликаються на саме твердження. Наприклад: “Зелений – найкращий колір, бо він найзеленіший з усіх кольорів”. Тобто зеленість зеленого кольору і є запорукою того, що він найкращий. Для цієї логічної хиби використовують такі конструкції: “як усім відомо…”, “хто буде сперечатися з тим, що…”, “Це аксіома, що…” тощо.

plurium interrogationum (складне питання)

Питання сформульоване так, що, відповідаючи на нього, доводиться визнавати щось, чого не передбачає контекст запитання. Наприклад: “Ти все ще така егоїстична особа, як колись?” Якою б не була відповідь – “так” чи “ні”, особі доведеться визнати, що вона колись була егоїстичною. Звісно, якщо прихована частина питання прийнятна і випливає з контексту розмови, то таке питання не буде логічною хибою.

Хиба зворотного

Х буде правдою тільки через те, що Y – це правда. І Y правда через те, що Х правда.

Приклад: “Якщо лампочка перегоріла, то в кімнаті буде темно”, отже “У кімнаті темно, значить перегоріла лампочка”. Насправді, може бути інша причина (вимкнули світло), але ця логічна хиба виключає інші можливості.

Заперечення попереднього

Х – хибне твердження, бо Х правдиве, якщо Y правдиве, а Y – хибне. Ця логічна хиба подібна на попередню. Тут також не беруться до уваги додаткові фактори, які стають на користь Х, тільки Y. Приклад: “Таксі неможливо викликати, якщо піде сильний дощ. Дощу нема, отже таксі можна викликати” (насправді, можуть з’явитися інші фактори, що завадять цьому (кінець футбольного матчу тощо).

Анонімний авторитет

Покликання на груповий неконкретний авторитет. Наприклад: “Британські вчені довели, що…”

Помилкове узагальнення

Висновок, мовляв, цілість матиме такі ж властивості, як і її складові. Наприклад: “Письменник Х – гарний співрозмовник, письменниця Y – гарна співрозмовниця. Якщо влаштувати їхній діалог, вийде гарна розмова” (ці двоє можуть ненавидіти одне одного, тому гарної розмови не вийде).

Помилкова диференціація

Твердження, що всі частки певної цілості мають однакові властивості. Наприклад: “У ефективному колективі більшість роботи може лежати на плечах однієї людини, тому не варто думати, що всі працюють однаково”.

Фальшива дилема

Обмеження до кількох можливостей, якщо їх, насправді, більше. Наприклад: “Під час локдауну дістатися з околиці до центру міста можна або на таксі, або на велосипеді”. Насправді, можна також на самокаті, гіроскутері, скейтборді чи пішки.

Омана гравця (омана зрілості шансів)

Це логічна хиба, що базується на вірі в те, що якщо в повторюваних  незалежних випробуваннях випадкового процесу спостерігалось відхилення від очікуваної поведінки, тоді майбутні відхилення в протилежному напрямку ймовірніші.

Наприклад, у підкиданні монети шанс один до двох, що випаде аверс або реверс. Натомість, якщо чотири рази поспіль випадав аверс, то гравець, імовірніше, припустить, що наступного разу випаде реверс, хоча, насправді, імовірність реверсу така ж, як і аверсу.

ignoratio elenchi (підміна тези)

Під час обґрунтування одного твердження відбувається перехід до іншого, подібного, що має зовсім інше значення. Підвид цієї логічної хиби – червоний оселедець.

Червоний оселедець

Під час обміну аргументацією висловлюється твердження (червоний оселедець), що відвертає увагу від головної теми. Наприклад, у суперечці про існування Бога хтось може заявити, що релігії мають позитивний ефект на людей. Це твердження ніяким чином не заперечує і не підтверджує існування Бога, тільки спрямовує суперечку в інше русло, отже, є “червоним оселедцем”.

Справжній шотландець

Твердження будується на характеристиці певної групи, якщо з’являється приклад, що заперечує цю характеристику, то його вважають “несправжнім представником групи”. Наприклад:

– Українці п’ють горілку.

– А мій дід Степан, українець, не п’є.

– Значить, він несправжній українець.


Журналіст

Залиште коментар

1 × two =