Три рівні діставання
Волонтерство, як допоміжне плече державній машині, мало б працювати у пожежному режимі: закривати гострі потреби і показувати, яким чином можна виправляти ту чи іншу ситуацію, після чого відповідні служби мали б перебирати справу на себе і налагоджувати стійкі механізми. Однак так буває нечасто, і деякі волонтери змушені вже другий рік допомагати кульгавим інституціям, іноді стикаючись із цілковитим нерозумінням. Діяльність Волонтерського штабу оборони Кременчука гарно ілюструє цю ситуацію.
Рівень перший – дістати необхідне
Брати Бикови мали в Кременчуці сімейну справу – адвокатське бюро, але коли почалося повномасштабне вторгнення, то один пішов у Нацгвардію, а інший, Олег, заснував Волонтерський штаб оборони Кременчука.
Він розташований у невеличкій кам’яниці початку ХХ століття. Біля входу прапор організації, встановлений на флагштоку з артилерійської гільзи. Поруч відтворено роботу Поліни Райко, зруйновану після підриву Каховської греблі.
Олег Биков на фоні репродукції роботи Поліни Райко
Я запитав пана Олега, як він став волонтером. Він відповів, що має риси характеру, необхідні для кризового менеджменту:
«Із самого початку була велика паніка в людей. Не всі могли сконцентруватися на нагальних потребах, а я навпаки – з гарячим серцем і холодною головою ухвалював рішення».
Уже з перших днів вторгнення пан Олег організував у Кременчуці логістичний хаб, який приймав і продовжує приймати закордонну допомогу і далі розподіляє її лінією фронту. Також волонтери закривають традиційні солдатські потреби власними виробами: буржуйки, окопні свічки, маскувальні сітки тощо.
До роботи штабу долучилися як мешканці міста, так і переселенці. Одна з них – харків’янка Олександра Семененко. Волонтерка показала мені окопну свічку «три в одному» (світло, тепло, підігрів їжі), яка горить 8 годин, і розповіла про спеціальну мазь на восковій основі, яку виготовляють для бійців. Вона допомагає від опіків, набряків і загноєння. Її рецептурою поділилися колишні працівники місцевого шкірвендиспансеру. Інші волонтери виготовляють розвідувальні перископи з трикратним наближенням.
Олександра Семененко
«У нас досить велика команда, і в кожної людини є свої завдання, а я – менеджер організації», – підсумовує пан Олег.
Він їздить на фронт із допомогою постійно, причому в найгарячіші точки. Був у Сєвєродонецьку за день до відходу наших військ.
Доставляючи медичні вантажі і спілкуючись із бойовими медиками, волонтери бачили, що найбільша проблема – це осколкові поранення. Це наштовхнуло їх на думку реанімувати давню, але ефективну, технологію магнітних екстракторів, якими можна діставати з ран металеві осколки і кулі.
Рівень другий – дістати зайве
Магнітні екстрактори з’явилися ще у вікторіанській Англії, потім їх активно використовували під час Першої і Другої світової, але станом на 2022 рік в Україні подібні прилади не виготовляли.
У 1980-х у світовій промисловості почали використовувати неодимові магніти, які значно потужніші за звичайні, це дало можливість удосконалити технологію екстракторів.
«Війна спонукає людей до інновацій, і ми в цьому не виняток», – коментує появу ідеї пан Олег.
На початок літа 2022 року волонтери розробили перші зразки і відправили їх лікарям для отримання фідбеку. Із того часу випущено 5 поколінь екстракторів, які щоразу збільшували свою потужність та вдосконалювали корпус. Зараз є дві базові моделі – «Едельвейс» (для зовнішньої діагностики та неглибоких ран; бачить метал на глибині 5 см) та довгий і вузький «Білий Ангел» для торакальної хірургії (щоб діставати осколки з грудної клітини).
У виробництві екстракторів задіяно 5 підприємств: одні постачають високоякісну сталь, другі – полімери, треті займаються шліфуванням, складанням і пакуванням. Неодимові елементи імпортують із Китаю, бо саме там 90 % світового виробництва цього матеріалу. Як жартує пан Олег, «нам треба китайський оригінал, а не німецька підробка».
Українські бізнеси, залучені в проєкт, постачають матеріали безплатно, на купівлю неодимових магнітів гроші збирає київська айті-спільнота. Таким чином екстрактори передають лікарям безкоштовно.
В офісі пана Олега висить карта України, на якій позначено лікарні, де використовують його екстрактори. Позначки – на всій підконтрольній території. Екстрактори успішно працюють в 251 лікарні та 75 стабпунктах. Волонтери роздали їх близько 1000, але їм і далі постійно дзвонять, щоб замовити.
Лікарі надсилають пану Олегові відео з успішних застосувань його приладів під час операцій. Він публікує їх у соцмережах, щоб нагадати людям про реалії і наслідки війни. Нещодавно йому передзвонив Борис Введенський, головний травматолог Південної залізниці, і сказав, що за день проводить 10-15 операцій екстракторами, а за п’ять місяців вилучив близько 2000 уламків.
«За моїми підрахунками, за один день у цілій Україні відбувається близько 100 операцій із нашими приладами, а якщо б зібрати всі вилучені предмети, то назбиралося б на два самоскиди», – ділиться власною статистикою пан Олег. Він продемонстрував мені дію «Едельвейса» на уламках і кулі, які також раніше витягли з тіл наших бійців.
Якщо осколок чи куля далеко від життєво важливих органів, то з цим об’єктом можна зжитися, він закапсулюється і буде частіше або рідше нагадувати про себе. Інша річ, коли цей предмет становить серйозну загрозу.
Пан Олег згадує, як в Інституті Шалімова в одного бійця з 95-ї бригади був блукаючий уламок, який міг у будь-який момент дійти до серця і обірвати життя. Завдяки екстрактору пацієнта вдалося врятувати.
Олександр Гоменюк працює лікарем на стабілізаційному пункті. До нього потрапляють поранені бійці з лінії зіткнення перед транспортуванням у госпіталі. Я запитав про його досвід роботи з магнітами.
«Минулого року в нас був тільки один магніт, а знайти їх було важко, зараз завдяки волонтерам із Кременчука стало легше, – коментує Олександр. – Кожне поранення ми перевіряємо магнітами. Звісно, деякі уламки (від ВОГів, наприклад) не магнітяться або бувають глибше, ніж дістає прилад, але магніти дуже корисні. Я діставав і кулі, і уламки».
Кременчуцькі волонтери зараз розробляють шосте покоління екстракторів і працюють над приладом, який зможе сканувати тіло на наявність чужорідних металевих предметів і стане альтернативною там, де нема апаратів УЗД і рентгенів.
Рівень третій – дістати тих, що мають діставати
Уся волонтерська ініціатива Олега Бикова діє поза офіційними структурами постачання армії та лікарень. У березні цього року волонтер намагався вийти на головного хірурга ЗСУ. Просив не гроші, а дорожню карту взаємодії та список стабпунктів, куди надсилати свої прилади, щоб розуміти пріоритетність.
«Вони там провели якусь велику нараду, – згадує волонтер. – На наступний день ми зідзвонилися із заступником головного хірурга ЗСУ, і той сказав, що потреби в екстракторах нема. І це тоді, коли ми вже передали свої прилади в головні лікарні країни».
Волонтер порадив армійцям проїхатися своїми ж стабпунктами і подивитися на реальну ситуацію, а сам продовжив діяти знизу вгору, тобто розсилати свої прилади за горизонтальними зв’язками.
«Якщо вода тече і зустрічає якусь перешкоду, що вона робить? Вона її обходить. Так і ми діємо. В Україні є круті проєкти, які можуть значно зменшити наші втрати живої сили, але їх реалізувати дуже складно. Держава могла б допомогти хоча би з матеріально-технічною базою, щоб не робити все це в гаражах на коліні. Ми ж тут говоримо не про бізнес, не про бабки, а про життя і здоров’я, про нашу перемогу, врешті-решт», – каже Биков
У день мого візиту в Кременчуцький штаб приїхало 10 тонн гуманітарного вантажу. Його прийшли розвантажувати школярі, яким раніше пан Олег прочитав лекцію про волонтерство, і вони вирішили допомагати організації.
За словами Олега Бикова, на кінець другого року війни в багатьох стабпунктах досі багато чого бракує, тому, щонайменше, раз на два тижні він вирушає на фронт своїм бусом.
Волонтер згадує, як нещодавно його зупинили на одному блокпосту, і коли офіцер дізнався, що перед ним виробник магнітних екстракторів, то попросив потиснути руку. Ця історія ще раз доводить, що комунікація між волонтерами і фронтом міцна і відлагоджена. Горизонтальні зв’язки надійно покривають тисячі кілометрів фронту і тилу. Але для перемоги потрібна і вертикаль, особливо, якщо противник воює кількістю.
Читайте інші репортажі про стійкість українців, які живуть і відновлюють свою країну в непрості часи – не опускають рук перед труднощами, а, навпаки, активно діють і отримують посттравматичне зростання, у рубриці «ВІДЧУВАТИ»:
ЧЕРНІГІВ: ВІДБУДУВАТИ З ПОПЕЛУ
