Цифрові медіа у світі: 2023

Reuters Institute та Оксфордський університет провели 12 щорічне дослідження Digital News Report, яке охопило 46 країн із шести континентів (93 000 респондентів). Дослідження доволі широке, тому дозволяє скласти уявлення про світові тенденції та виклики.

Ось ключові висновки експертів: 

Різні потрясіння за останні кілька років, як війна в Україні та пандемія коронавірусу, прискорили зрушення в бік більш цифрових, мобільних і платформо-орієнтованих медіасередовищ.

У різних країнах лише близько п’ятої частини респондентів (22%) воліють отримувати інформацію з веб-сайту чи застосунку, а 30% – із соцмереж. У 2018 році цифри були обернені (з вебсайтів 32%, соцмережі 23%). У різних країнах ці показники відрізняються. Вебсайти зберігають лідерські позиції у Фінляндії (63%), соцмережі – у Таїланді (64%). Окрім особливостей різних країн, загальна тенденція така, що до соцмереж тяжіє молодше покоління, зокрема до Instagram і TikTok.

Facebook залишається домінантною соцмережею, але вплив на журналістику зменшується, оскільки мережа зміщує акцент із новин. Серед молоді (18-24 роки) рейтинг соцмереж такий: Instagram (60%), Whatsapp (54%), Facebook (38%), TikTok (38%), Snapchat (36%), Twitter (33%), Telegram (14%). TikTok найпопулярніший на Глобальному Півдні: Кенія (54%), ПАР (50%), Перу (48%), найменш присутній у Японії (9%), Данії (11%), Німеччині (12%).

У питаннях новин у мережах TikTok, Instagram і Snapchat дедалі більше уваги звертають на селебрітіс та інфлюенсерів, ніж на мейнстрімні медіа і журналістів. У Twitter традиційні медіа і журналісти цікавлять 55%, інфлюенсери 43%; у Facebook 42% проти 38%, а вже у YouTube 42% проти 45%, в Instagram 42% проти 52%, у Snapchat 36% проти 55%, у ТікТок 33% проти 55%.

Значна частина споживачів скептично ставиться до алгоритмів пошукових систем і соціальних мереж. Менше третини (30%) стверджують, що підбір новин на базі попереднього перегляду – це гарний механізм (на 6% менше, ніж у 2016 році). Користувачів, які віддають перевагу підбору новин редакціями ЗМІ та журналістами, трохи менше – 27%.

Сподівання, що Інтернет може розширити демократичну суспільну дискусію, не зовсім виправдалися. Дедалі менше людей беруть участь в онлайн-дискусіях. Тільки 22% – активні учасники, а 47%, взагалі, ігнорують цю можливість. У Великій Британії та США частка активних учасників упала більш ніж на 10% з 2016 року.

Зважаючи на економічні труднощі й те, що значну частину населення задовольняють безплатні ресурси, зростання сектору журналістики за платний доступ майже припинилося. Серед респондентів з 20 найбагатших країн 17% платять за новини: максимум у Норвегії – 39%, мінімум у Японії та Великобританії – по 9%. Серед тих, хто скасовував передплату в минулому році, причиною найчастіше вказували вартість життя або високу ціну.

За останній рік довіра до новин у різних країнах впала ще на 2% (зростання довіри було під час пандемії). У середньому 40% переважно довіряють більшості новин. Найбільше у Фінляндії (69%), найменше у Греції (19%).

Споживання традиційних медіа, зокрема телебачення та друкованих видань, продовжує падати на більшості ринків, причому Інтернет не компенсує падіння, йдеться про менше споживання новин загалом. Тільки 48% респондентів цікавляться новинами (63% у 2017 році).

Частка споживачів, які кажуть, що вони уникають новин, дійшла до максимуму за історію спостережень – 36% (У 2017 році 29%). У цій групі переважають жінки (39% проти 33% чоловіків). Лідирує Греція та Болгарія (по 57%), Аргентина (46%), Польща (44%), Британія (41%). Найнижчі показники у Японії (11%), Тайвані (17%), Данії (19%). Ця група поділяється на тих, хто намагається періодично уникати всіх новин, і тих, хто намагається спеціально обмежити новини у певний час або на певні теми.

Однією з таких тем стала війна в Україні. 39% почали уникати новин про нашу війну. Але, окрім цього, вони уникають також новин із національної політики (38%), соціальних питань (31%), про злочини (30%) та селебріті (28%). Отже, на цьому тлі тема України не сильно виділяється.

Найбільше уникають новин про Україну наші сусіди, але це цифри не від всього населення, а всередині групи «уникачів»: Фінляндія 75%, Чехія 60%, Німеччина 52%, Словаччина 50%, Болгарія 48%, Угорщина 47%, Британія 40%, Румунія 37%, Польща 35%, США 32%.

Дослідники так коментують це явище: «Наші дані свідчать не так про брак інтересу до України з боку сусідніх країн, як про бажання організувати час споживання новин та захистити психічне здоров’я від жахів війни. Можливо також, що споживачі в цих країнах вважають себе достатньо добре поінформованими про Україну через детальне висвітлення по всіх каналах, у тому числі через соціальні мережі».

Якщо спробувати підсумувати цей звіт, то можна говорити про певні тектонічні трансформації, які відбуваються у світових медіа. Традиційні ЗМІ щороку повільно втрачають позиції (десь інтенсивніше, десь повільніше). Відбуваються дві паралельні конкуренції – між традиційними ЗМІ та соцмережами, а також між традиційними журналістами та інфлюенсерами. Традиційні ЗМІ зможуть зберегти позиції, якщо пристосуються до нових реалій.

Натяки на «втому від війни в Україні» фіксується у світі, але щоб говорити предметніше, потрібне деталізоване дослідження.  

 


*на обкладинці ілюстрація Віктора Грудакова

Журналіст

Залиште коментар

12 + seven =