Будинок культури 2.0
Будинки культури – це рудимент СРСР. Тоді їх будували для комуністичного виховання й організації дозвілля трудящих. Ними керував централізований апарат, побудований за схемою згори вниз. Не дивно, що за часів незалежності переважна більшість цих установ занепала. Однак потреба у так званій організації дозвілля нікуди не зникла, тож цю нішу треба якось переосмислювати. Прикладом тут може слугувати молодіжний центр «КУБ» у Корюківці на Чернігівщині.
Поява «КУБу»
Корюківка – це невеличке містечко з 12 000 населення і великою фабрикою шпалер, яка була доволі успішним підприємством до повномасштабного вторгнення, поки не перекрився основний ринок збуту у Росії і Білорусі. У Корюківці діє три школи, є два будинки культури і 2 стадіони. До обласного центру – сто кілометрів. Містечок з подібними параметрами в Україні чимало. І, як правило, осередок дозвілля у них – майданчик біля супермаркету чи магазину.
Корюківчанин Олександр Гаврюш навчався у Києві, але вирішив повернутися у рідне містечко і розбурхати місцеве культурне життя. Він підбив приєднатися свого друга Володимира Онищука. У 2009 році вони сім’ями переїхали у Корюківку і згодом заснували громадську організацію «Альтернатива», яка намагалася зацікавити молодь активним і змістовним дозвіллям.
Володимир Онищук
«Альтернатива» провела цілу низку акцій, однак їй бракувало приміщення для повноцінного молодіжного простору. Після реформи децентралізації у містечку створили молодіжну раду, яка почала активно взаємодіяти з «Альтернативою» і робити спільні проєкти, поки, врешті, міська влада не виділила приміщення. Це був колишній банківський архів, який вимагав ремонту. Володимир Онищук так описує історію відкриття центру:
«Молодь була дуже активна, створювала у місті прецеденти цікавого часопроведення, і влада відреагувала. Коли ділять бюджет, то завжди можна почути фрази, мовляв, те не на часі, це не на часі. Щоразу є відмазки, щоб не давати гроші на молодь і культуру, але у нас так не сталося, і депутати одностайно підтримали створення молодіжного центру».
25 січня 2020 року молодіжний центр «КУБ» офіційно відкрився, але почалась пандемія коронавірусу.
У «КУБі» саме запланували цикл зустрічей з професійної орієнтації, де мер, поліцейський, суддя, вчитель і т.д. мали розповідати про свою роботу молоді, але довелося перейти в онлайн. Крім інтерв’ю, «КУБ» створював контент з кухарства, запускав флешмоби і вікторини. Центр активно діяв, поки не почалося повномасштабне вторгнення.
Воєнне перепрофілювання
Росіяни не встигли окупувати Корюківку, але по ній кілька разів проїхалися колони окупантів і через підірвані мости містечко було майже ізольованим. У цій ситуації молодіжний центр перемкнувся із дозвілля на волонтерство.
«З колегою Анною не знали, куди себе діти. Спочатку збирали харчові продукти, на усі гроші закупилися у магазинах і на базарі, а потім роздавали тим, хто потребує», – згадує пан Володимир.
Коли Чернігівщину звільнили, Корюківка ще якийсь час залишалася ізольованою. КУБівці налагодили доставку ліків, яких потребували люди. Їх перевозили на човнах. Поступово «КУБ» перетворився на гуманітарний штаб, який пропрацював аж до травня 2023 року. Приміщення були завалені гуманітарною допомогою, яку роздавали молодим сім’ям з дітьми: дитяче харчування, памперси, засоби гігієни і т.д. Різні фонди звозили сюди допомогу на постійній основі. Також центр працював з переселенцями:
«Ми намагалися допомогти їм адаптуватися у громаді, проводили різні екскурсії, суботники, щоб якось згуртуватися. На базі будинку культури організували арт-простір «Єднання»: проводили майстер-класи, запрошували психологів, організували тренінги з медіаграмотності, мінної безпеки, надання першої домедичної допомоги…»
Влітку 2023 року КУБ повноцінно відновив свою молодіжну діяльність.
Центр тяжіння
У приміщенні «КУБу» є простора зала з проектором і столом для пінг-понгу, кухня, кімната з книжками, ігровою приставкою PlayStation і 80 настільними іграми. Центр працює з 10 ранку до 9 вечора. За словами пана Володимира за день «КУБ» відвідує близько 200 осіб.
«Влітку ми працюємо більше на відкритому повітрі, щоб відірвати дітей від екранів ґаджетів. Є у нас проєкт під назвою «Ігри динозаврів», у якому ми відновлюємо ігри з дитинства мого покоління: Пекар, Квадрат, Захоплення прапора. У холодні пори року акцент на роботу у нашому приміщенні».
Майже щодня у центрі є якісь заходи:
«По п’ятницях у нас вечори українського кіно: ми показуємо сучасні фільми. Також є клуб настільних ігор. По суботах проводимо різноманітні тренінги і квізи. У цю суботу в нас буде квіз, присвячений різним професіям, ми запросимо молодь з інших громад; минулої суботи був психологічний тренінг. По неділях у нас другий рік поспіль діє клуб вивчення історії України, який проводить ініціатор – молодий вчитель Олександр Лях. Також у неділю священик буде розповідати про календарну реформу».
У рамках проєкту «Свідомий вибір – успішне майбутнє» старшокласники мали змогу три дні попрацювати у готельно-ресторанному комплексі, поліції, міській раді та на фермі, щоб приміряти на себе майбутній фах.
«КУБ» працює не тільки у Корюківці, але завдяки подарованому Посольством Німеччини мікроавтобусу і з селами усієї громади – для тамтешньої молоді також організовують різноманітні заходи, наприклад, розповідають про інструменти участі для залучення мешканців до змін у своїх селах, а щотижня привозять тамтешню молодь у Корюківку, щоб вони також мали можливість провести час у центрі.
«КУБ» разом з міською владою відремонтував музичну сцену у міському парку, де влітку проводили музичні івенти. Постала дилема, чи доречно це робити у воєнний час, але у фейсбучній дискусії більшість корюківців погодилися, що життя триває:
«Що робити дітям? – коментує ситуацію пан Володимир, – Ми ж не можемо забрати їх з вулиці і зачинити десь у підвалі. Це будуть якісь зомбі, вони і так зараз втрачають своє дитинство через війну. Ми не організовували п’яні оргії, це були концерти, танці, конкурси, щоб молодь відчула, що про них не забули. Наша місія робити те, що ми можемо у цих умовах. Дорослі повинні давати якусь надію молодим людям на те, що завтра буде перемога. Якщо ми будемо просто сидіти і плакати, то від цього нікому краще не буде».
Знизу вгору
Приклад діяльності «КУБа» доволі симптоматичний. По-перше, це низова ініціатива, яка зібрала коло однодумців. По-друге, коли міська влада побачила успішну діяльність, то почала сприяти. По-третє, міжнародні донори також не оминають цю організацію, бо бачать якісну реалізацію проєктів. Замість патерналізму і сподівання на милість центру, тут сповідують принцип ініціативності і роботи з тим, що є. Вдалося адаптуватися навіть до непростого воєнного часу. «КУБ» показує приклад, якою може бути осучаснена версія інституції будинку культури. Дуже хотілося б, щоб ця модель стала такою ж популярною, як і фотозони Я [сердечко] назва населеного пункту.
Всі фото надані автором публікації та “КУБом”.
Читайте інші репортажі про стійкість українців, які живуть і відновлюють свою країну в непрості часи – не опускають рук перед труднощами, а, навпаки, активно діють і отримують посттравматичне зростання, у рубриці «ВІДЧУВАТИ»:
ЧЕРНІГІВ: ВІДБУДУВАТИ З ПОПЕЛУ
