Школа критичного мислення від четвертого брата. Урок 9: Хитрощі аргументації
Привіт, це Нестор, ваш невтомний і неказковий четвертий брат. Сьогодні розповім вам про базові інструменти переконування й аргументації. Вони старі, як світ, і, тим не менш, в інформаційному світі дуже важливі.
Що таке персвазивність?
Щоб успішно й ефективно переконати свого співрозмовника/друга/авдиторію/підписника, треба використовувати техніки персвазивності (тобто переконливості). Ось найважливіші.
– Пояснення:
наведення причин, використання фактів, даних, матеріалів досліджень, аналітичної інформації.
– Повторення:
перефразування аргументів, подання інформації з різних боків.
– Послідовність:
докази підкріплюють один одного, випливають один з одного та не суперечать один одному.
– Порівняння:
проведення аналогії з чимось, що авдиторія вважає правдою/істиною.
– Прогнозування:
передбачення майбутнього, до чого може призвести наявний стан справ. Для цього доцільно застосовувати логічні та послідовні докази.
– Виокремлення:
апелювання до конкретної групи, до якої належить співрозмовник.
– Спростування закидів і контраргументів:
коментування всіх можливих закидів заздалегідь, щоб роззброїти опонентів.
– Природність:
мова повинна бути природньою, без надмірної термінології, канцеляриту, не надто фамільярна.
– Резонування з емоціями:
емпатія, резонанс із наболілими питаннями.
– Наративність:
переконання за допомогою історій.
– Від проблеми до рішення:
формулювання й опис проблеми, підсилення її аспектів (від менш важливих до важливіших) та пропозиція вирішення.
Нечесні прийоми
У мистецтві переконування застосовують також нечесні прийоми, що маніпулюють інформацією, відвертають увагу, збивають з пантелику. Ось найпоширеніші.
– Ad hominem: критика людини, яка висуває аргументи, а не самих аргументів. Приклад: «Хайпоненко був замішаний у багатьох скандалах, тому хай не розказує про злочинну владу».
– Аргументація авторитетом: коли чиясь авторитетність – це єдиний аргумент. Приклад: «Іван Герентократенко уже 50 років очолює університет, нікого кращого бути не може».
– Анонімний авторитет: невідомі або безособові джерела. Приклад: «Британські вчені довели, що…»
– Непослідовність: думки суперечать одна одній. Приклад: «Засуджувати злочини Гітлера, але виправдовувати Сталіна».
– Аргументація негативними наслідками: негативні наслідки затінюють усе інше. Приклад: «Винний Маснорукий чи ні, його треба посадити, інакше інші будуть і далі давати хабарі».
– Апеляція до незнання: якщо не доведена хибність, значить, твердження правдиве. Приклад: «Нема ніяких доказів того, що золота Полуботка не існує, отже, воно існує».
– Фальшива дилема: обмеження до кількох можливостей, якщо їх, насправді, більше. Приклад: «Під час локдауну дістатися з околиці до центру міста можна або на таксі, або на велосипеді». Насправді, можна також на самокаті, гіроскутері, скейтборді чи пішки.
– Опудало: створення карикатури на протилежну думку, яку потім легко спростувати. Приклад: «Українською говорили серійні вбивці, а ви її захищаєте?»
– Покликання на природність: обґрунтування твердження тим, що воно природне. Приклад: «Прагнення до полігамії природне для багатьох ссавців, отже, і для людини так само».
– Покликання на більшість: правдивість твердження спирається тільки на популярність і загальновідомість. Приклад: «Це загальновідомий факт, що Земля пласка» (так казали до Піфагора).
– Покликання на традиції: твердження нібито правдиве, бо так робили споконвіків. Приклад: «Ще з часів трипільців на наших землях прийнято спалювати листя восени, а ви кажете, що це неправильно…»
– Биття на жалість: під час формулювання твердження апелюють до жалості, щоб отримати особливе ставлення. Приклад: «Пані вчителько, не ставте мені одиницю, бо я йду на медаль».
– Покликання на обставини: мовляв, твердження зумовлене обставинами. Приклад: «Ви стверджуєте, що мандалорці були сильнішими, бо самі зараз перебуваєте серед них».
– Повторення до нудоти: повторення твердження стільки разів, що опонент втрачає зацікавлення в суперечці.
– Кругова аргументація: доведення твердження покликанням на саме твердження. Приклад: «Зелений – найкращий колір, бо він найзеленіший з усіх кольорів». Тобто зеленість зеленого кольору і є запорукою того, що він найкращий.
– Складне питання: питання сформульоване так, що, відповідаючи на нього, доводиться визнавати щось, чого не передбачає контекст запитання. Приклад: «Ти все ще така егоїстична особа, як колись?» Якою б не була відповідь – «так» чи «ні», особі доведеться визнати, що вона колись була егоїстичною.
– Помилкове узагальнення: висновок, мовляв, цілість матиме такі ж властивості, як і її складові. Приклад: «Письменник Х – гарний співрозмовник, письменниця Y – гарна співрозмовниця. Якщо влаштувати їхній діалог, вийде гарна розмова» (ці двоє можуть ненавидіти одне одного, тому гарної розмови не вийде).
– «Червоний оселедець»: твердження, що відвертає увагу від головної теми. Наприклад, у суперечці про існування Бога хтось може заявити, що релігії мають позитивний ефект на людей. Це твердження ніяким чином не заперечує і не підтверджує існування Бога, тільки спрямовує суперечку в інше русло, отже, є «червоним оселедцем».
– «Справжній шотландець»: твердження будується на характеристиці певної групи, якщо з’являється приклад, що заперечує цю характеристику, то його вважають «несправжнім представником групи». Приклад: «Усі зумери сидять у тік-току, а Х не сидить, значить він несправжній зумер».
Ось такі пироги з червоним оселедцем! Чесні прийоми персвазивності стануть вам у пригоді, де і ким би ви не працювали. А от нечесні прийомчики треба знати і вміти помічати. Їх застосовували, застосовують і будуть застосовувати. Особливо у неякісному або спеціально зманіпульованому контенті.
Квіз до уроку 9: Хитрощі аргументації
«Якщо у вас є зайві гроші, то їх можна або бездумно витратити, або інвестувати в гончарство».
Правильно!
Неправильно!
«Гітлер був вегетаріанцем, і як після цього ви не їсте м’яса?»
Правильно!
Неправильно!
Правильно!
Неправильно!
«Досвідчений Іваненко попався на приховуванні податків, і він ще щось буде говорити про економіку?»
Правильно!
Неправильно!
«Торгівля людьми – це злочин, який карається, оскільки вона протизаконна».
Правильно!
Неправильно!
Share the quiz to show your results !
Subscribe to see your results
Мій результат – %%score%% з %%total%% правильних відповідей
Loading...
Додаткові джерела:
- https://uchoose.uacrisis.org/mystetstvo-perekonuvaty/
- https://uchoose.uacrisis.org/9-pryntsypiv-perevirky-argumentiv-vid-karla-sagana/
- https://uchoose.uacrisis.org/20-rytorychnyh-manipulyatsij/
- https://uchoose.uacrisis.org/logichni-hyby/
- https://www.ted.com/talks/julia_dhar_how_to_disagree_productively_and_find_common_ground/transcript?language=en
- Перевірте себе у квізах від Uchoose.
- Грайте у Першу політичну гру.
- Грайте у Антикорупційну інтерактивну гру “Непідкупність”.
- Відкривайте нові терміни у #дваабзаци.
- Читайте інші цікаві матеріали на нашому ресурсі.
- Долучайтеся до наших сторінок у соцмережах Facebook, Twitter та Telegram.
Олександра
Дякую.
Наталія
Дякую